На тому березi. Сонет
Зіскочу просто в роси ранні,
У дикі і недоторкані
Суцільні хащі бур'яну.
І, в дивно-первісному стані
У давні спогади пірну,
Й дитячих снів наздожену
Я, мабуть, у житті в останнє.
Замріяний до забуття,
Згадаю кожну мить буття
(Час має іноді зворотність).
І, вдячний небу і землі
За кожну зморшку на чолі,
Благословлю свою самотність.
Свидетельство о публикации №112092902833