Творцю

Чому,  голубчику,  сумний,  немає  віри,  чи  любові,
Надію  вкрали  чорні  дні,  чи  чуєш  гіркий  смак  в  розмові?
Тримайся,  голубе,  в  біді  не  може  бути  порятунку,
Якщо  життя пусте,  пусті, тобою  куплені  пакунки.
Пустити  сльози  -  змокне  все:  листки,  обгортки  та  картини.
Роби,  що  краще  над  усе  ти  вмієш  і  -  не  горби  спину.
Що  успіх – сміх,  миттєвий  збіг,  бо  дощ  з  зірок  не  буде  вічно.
Діла  твої,  все,  що  ти  зміг,  назве  не  кожен  просто  річчю.
Душа  у  кожній  ноті  «ля»,  у  кожнім  дотику  руки.
В  твоїй  землі  -  твоя  земля,  й  твоя  вода  є   у  ріки.
А  світ,  що  з  неба  йде  усім,  мов  жар-вогонь  палає  в  серці.
Це  не  аби-який  екстрим  -  дивитись  в  світ  крізь  чорне скельце.
Ти  бачиш  райдуги  весло,  зелені  шати,  жовте  жито.
Тебе  врятує  -  ремесло,   і  далі  смутку  шлях  закритий.

(28.09.12)

Перевод Светланы Груздевой
http://www.stihi.ru/2012/10/01/35


Пабло Пикассо «Завтрак слепого». 1903. Холст, масло. Музей искусства Метрополитен, Нью-Йорк.
Картина написана художником в "голубой" период его творчества, главной темой которого был трагизм судеб обездоленных людей.
Мастер показывает своё сочувствие судьбе одинокого слепого человека, которому руки заменяют глаза.