Лелека 3

 Раз якось, в ранкову росу,
 Мабуть в липні це було,
 Підклепавши добре косу
 Поспішав дід за село.

 Чисте небо – ні хмарини,
 Наближаються жнива.
 Спів пташиний в лузі лине
 Разом з ним, душа співа...

 А за дідом не поспішно,
 Мов найближчий вірний друг,
 Шкутильгаючи так смішно,
 Білий птах прямує в луг.

 Він завжди тепер за дідом,
 Як малесеньке дитя.
 Цілий день крокує слідом,
 -Знав, хто врятував життя.
      *   *   *
 Лист осики червоніє,
 Закінчилися жнива.
 Все частіше луг сивіє,
 Сумно вітер завивав.

 Вже готуються лелеки,
 Відлітати прийшов час.
 Але подорож далека,
 Буде мабуть не для нас.

 Що робити нам лелеко?
 -Дід пташину  запитав.
 Таку подорож далеку,
 Навіть я б не подолав.

 Та як охне – що за диво?
 і застиг, немає слів.
 Птах махнув крилом щасливо
 І з подвір’я полетів.

 Височінь долає кволо…
 Пролунав прощальний крик.
 Описав над  дідом коло
 І в блакиті неба зник.

 Я щасливої дороги,
 Вам бажаю,  мовив дід.
 Ждемо птаха на пороги,
 Щоб продовжувався  рід.