Лелека 2

 Знепритомнів дід від спеки,
 Сидячи коло лелеки.
 Очі сплющив, та не спить.
 Про життя згадав на мить.

 Жилось тяжко у селі,
 Коли ми були малі.
 Сидять взимку в хаті діти,
 Бо немає що надіти.

 Були раді, хай їм грець,
 Як у  хаті каганець.
 Згодом мама за хустину,
 Купить лампу  керосинну.

 Потім стали жити краще,
 Придбавали, щось путяще.
 Був і я, мов  іменинник
 Батько, як купив годинник.

 Потім він,  за хліб та мед
 Нам, купив  велосипед.
 Хоч в кожусі спина драна,
 Рахували всі – за пана.
      *   *   *
 Лине час, слабіють руки,
 Розумнішають онуки.
 Добре в школі їх навчають
 Бачиш, діда вже повчають.

 Знають всі події в світі,
 Старший - їздив на Гаїті.
 Півні, вже, співають треті,
 А молодший в «Інтернеті».

 Раніше  рідкість патефон,
 А тепер – магнітофон.
 Телевізори не в диві,
 Але діти хворобливі.

 Бо сидять і дні і ночі,
 У дисплеї вп’явши очі.
 Називають матір – «мутер»,
 Ось чому навчив комп’ютер?

 Я в свої юнацькі роки
 Вироблявся до мороки.
 Поле гладив бороною,
 А тягав її - собою.
     *   *   *
дали буде...