Лелека 1

 Поряд яру, окрай степу,
 Де стоїть наше село.
 Підібрав дідусь лелеку,
 Що упала на крило.

 Хто підбив, скалічив птаху?
 Випадково. Чи назло?
 Покарав хто бідолаху?
 Чом їй так не повезло?

 Боком до землі припала,
 Біль зі страхом у очах.
 Вона навіть не тікала,
 Лиш кричала в гарячах.

 Дідусеві біль знайомий,
 Він в війну солдатом був.
 Пережив і тридцять сьомий,
 З тих пір страху не забув.

 Бачив він і такі очі
 В сорок сьомім у дітей,
 Коли голод  дні та ночі
 Зжирав сім’ями людей.

 Пожалів дідусь лелеку,
 І десь в полудень, чи до,
 Посадивши під смереку
 Влаштував він їй гніздо.

 Свіжу рану гасом змазав,
 -І нших ліків не було.
 Диваків за перелазом
 Збіглось, мабуть все село.

 Реготав онук сусіда
 Вгамувавши пивом спрагу:
 -Розум, мов, покинув діда
 Бач, знайшов старий розвагу.

 Йому жалість невідома,
 Він не знає ще життя.
 Двадцять літ просидів вдома,
 Та ще прийде каяття.

 Йому б тільки пиво пити…
 Тож, яка у нього ціль?
 Боже, дай йому прожити
 Обминув, щоб його біль.

см дальше.