Вдихаю оксамит духмяних трав
У вересневих променях стожарів...
З гори скотився ранішній туман
І поцілунком сонечко захмарив...
А серце, - що з ним відбулося?
Воно полинуло в казковий небокрай,
Де жовте з мовчазним переплелося,
Де, ще по-літньому, співає водограй...
Де яблуневий мед з гілок спадає
І лози виноградні налилися,
Там ранок зорі у росі купає,-
Дає їм чистої води, щоб напилися...
Ще павутиння з вітром заграє,
Чіпляючись за сонячні діброви...
То літо бабине до осені іде
І прикрашає всі її дороги...
Вдихаю оксамит духмяних трав. укр
© Copyright: Людмила Петрук, 2012
Свидетельство о публикации №112092810295
Свидетельство о публикации №112092810295
Рецензии