Я інколи прокинусь: -«Ма..»
Не відкликається, нема…
А може й краще, що нема?
Життя таке – зійти з ума.
Роки ідуть, тебе нема.
Без тебе літо і зима.
Без тебе розцвіте калина
І солов’їна пісня лине.
Без тебе десь, весілля грають,
Без тебе плачуть і співають.
Без тебе журавлиний клин,
Дочка без тебе, батько, син.
Без тебе вітри в полі віють,
Ідуть дощі, колосся зріють.
Без тебе сонце в небі сяє,
В онуки донька підростає…
Проходять весни та літа,
На жаль, ніхто не приліта…
Тебе сусіди та рідня
Меж ділом, згадують щодня.
ДВА РОКИ, ЯК ТЕБЕ НЕМА
© Copyright: Станислав Калиниченко, 2012
Свидетельство о публикации №112092708142
Свидетельство о публикации №112092708142
Рецензии