Про музу i графомана
Блакитнооку, білолицю.
Кажу: "Ну, мила музочко, давай,
Мене на віршування надихай".
Вона, собі наливши чаю,
Сказала: "Добре, надихаю.
Про що ж, поет, писатимеш вірші?
Чи про життя? Чи просто... для душі?"
- Про тебе хочу написати,
Про аркуш долі полосатий,
Що все полюють там на муз митці,
Про наші зустрічі з тобой оці...
- Тоді вже, краще вип'ю кави...
Бо, ти диви, й мене прославить
Отой, що у лавровому вінку
Стоїть у графоманськім смітнику.
2012
Свидетельство о публикации №112092608347
І надихала,надихала.
Та каву випила давно,
До іншого злетіла на вікно.
Левиа 03.01.2013 16:58 Заявить о нарушении
Немов із чистої криниці
Натхненням душу напуває...
Та посміхаючись тікає.
Андрей Владимирович Нестеров 05.01.2013 03:08 Заявить о нарушении
приласкайте.
Таку чудову і жадану
не відпускайте.
Левиа 05.01.2013 12:16 Заявить о нарушении
Проте дружина ж приревнує,
Що чоловік усе віршує.
А ревність - то недобрий знак.
Андрей Владимирович Нестеров 05.01.2013 12:57 Заявить о нарушении
І ревнощі немов рукою зніме.
Даруйте вірші в будні і на свято,
Щоб на душі не було дуже зимно.
Левиа 05.01.2013 18:39 Заявить о нарушении