Про музу i графомана

Зловив я музу за спідницю,
Блакитнооку, білолицю.
Кажу: "Ну, мила музочко, давай,
Мене на віршування надихай".

Вона, собі наливши чаю,
Сказала: "Добре, надихаю.
Про що ж, поет, писатимеш вірші?
Чи про життя? Чи просто... для душі?"

- Про тебе хочу написати,
Про аркуш долі полосатий,
Що все полюють там на муз митці,
Про наші зустрічі з тобой оці...

- Тоді вже, краще вип'ю кави...
Бо, ти диви, й мене прославить
Отой, що у лавровому вінку
Стоїть у графоманськім смітнику.
2012


Рецензии
Так Муза з вами жартувала
І надихала,надихала.
Та каву випила давно,
До іншого злетіла на вікно.

Левиа   03.01.2013 16:58     Заявить о нарушении
Так вона вже, жартівниця,
Немов із чистої криниці
Натхненням душу напуває...
Та посміхаючись тікає.

Андрей Владимирович Нестеров   05.01.2013 03:08   Заявить о нарушении
А ви її немов кохану
приласкайте.
Таку чудову і жадану
не відпускайте.

Левиа   05.01.2013 12:16   Заявить о нарушении
Воно б нічого, можна й так...
Проте дружина ж приревнує,
Що чоловік усе віршує.
А ревність - то недобрий знак.

Андрей Владимирович Нестеров   05.01.2013 12:57   Заявить о нарушении
Дружиноньці складіте ви посвяту
І ревнощі немов рукою зніме.
Даруйте вірші в будні і на свято,
Щоб на душі не було дуже зимно.

Левиа   05.01.2013 18:39   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.