осiннi алюзii

Не одне життя за плечима
Не одне життя попереду
Досконалість межі не має
Пошук духу лежить в основі
Тут і зараз – поняття безмежні
Їм не варт часу й простору скутість

А от щастя від думки залежить
В побудові своїй зіткнувшись
Нам творити життя щосекунди
Посміхатись від хмелю гармонії
Босоніж би горами –
Роззутись і відчути всю ніжність природи
У обійми пірнути Всесвіту
Огорнутись, мов ковдрою, світлом
Тільки тихо і так не помітно
Осінь фарби свої готує
Чи бурштиновим, чи медовим,
А чи кольором ночі глибокої
Розфарбує все осінь нинішня
Тут і зараз прийшовши до холоду

А душа від сну прокидається
А душа на волю проситься
А душі співати хочеться
Тільки голос ще спить…

Він мов котик –
Скрутився калачиком біля вогнища роду вишнього
Він ще в снах казкових мандрує
І пісні для душі збирає
А вона вже так – щоб на сцену
Щоб усім розказати істину
Тільки голосу котиком спиться у обіймах роду вишнього

Так осінні алюзії родяться
І в думках пошук образів, що в картинках
І слова, що в фігури складаються,
Тішать дух і не тішать…