Нахилилась верба над водою
І гойдає на вітах печаль.
Чом не в парі я, любий, з тобою?
Серце сум обіймає і жаль.
Линуть думки у юність – та марно,
Заблукала десь в давніх садках,
Одцвіла, як та яблунька гарна,
Не вертає мій з вирою птах.
Тільки розум шепоче, втішає:
Не сумуй, не сумуй, не сумуй.
Не коханою – другом лишає,
Просить: вітре, його поцілуй.
Може раз ще невдовзі побачу,
Не хворів, був щасливим якби.
Я не плачу, мій друже, не плачу,
На щоці моїй краплі з верби.
14.08.2004
Неспiвана пiсня
© Copyright: Эльвира Железнова, 2012
Свидетельство о публикации №112092603372
Свидетельство о публикации №112092603372
Рецензии