Савур-могила

На Донеччині є кров’ю вмита містина,
Ще із скіфських часів непорушно-свята.
Як жертовник землі і форпост України,
Вартовий на сторожі – Савур-висота.

Хтось назвав неспроста її сумно Могилою,
Із давен тут багато людей полягло.
У війні вітчизняній з фашистською силою
Понад тисячу душ в небуття відійшло.

Під свинцевим дощем рвали землю гармати.
Міус-фронта точились запеклі бої.
Підіймались раз в раз, йшли в атаку солдати
За майбутнє, за волю, домівки свої.

Вітерець ніжно трави шовкові колише
І співа колискової. Сплять міцним сном,
Хто пішов із життя, нам у спадок залишив
Чисте зоряне небо і мир за вікном.

Стереже кам’яний воїн-велетень спокій.
Сни бійцям навіва на крові сон-трава.
І кружляє у небі блакитному сокіл,
Вічну вдячність і славу до сонця здійма.

Подвиг ваш незабутий, герої-солдати.
Пам’ятатимуть , доки стоїть висота.
На честь вам салютують громові розкати,
Йдуть вклонитись нащадки у будні й свята.

15.05.2007