Вона не любить знiмати одяг

Вона не любить знімати одяг
Ані з себе, ані з того чоловіка,
Який цієї ночі (бодай, подумки) лягає з нею у ліжко...

Навіть коли є квитки на потяг,
Вона лишається тут споконвіку,
У цьому спекотному місці. Дозволяючи спогадам цілувати їй ніжки.

Дозволяючи гратися із собою,
Тільки-но не чепаючи мармурових,
Схожих на застиглих метеликів, мрій про щасливу осінь,

Стає піною, шурхітом прибою,
Далеким відлунням хвиль загадкових,
Що всередині відбивають кононадою: «Ось він».


Рецензии
Хорошее стихотворение.
"Далеким эхом грез загадочных" - прекрасно.

Михаил Сотников   26.09.2012 10:55     Заявить о нарушении