http://www.ex.ua/view/20103511
ти повінню в мені чимдуж розлився
вже не мені, а в верем'ї тривогою відкрився
світ лагідної лелі супостать
всі ті нутровини , де ти був суттю
де у долонях в залюб - кресне благодать
і притиска мізичиком одгомін крови
у бубнявінні кололонних пупянців
урозсердеччі ще не створеного серця
любись мені у поцілунку й герці
удонейся і всинюйся без меж отих спокут
бо всі кути нагі, вже ополудились у глиння
дощі зійшли і диби рознесли
а ми - коло зачаття нам країни
палаємо
у звіреність собі
вона зранку
© Copyright: Иван Славко, 2012
Свидетельство о публикации №112092610882
Свидетельство о публикации №112092610882
Рецензии