Ви торкнулись мене недавно, -
Загадковий і ледь дивний.
Почали вже дзвонити вправно
І приходити часом в сни.
Я цікавістю загорілась,
Від захоплень відкрила рот.
Підставляла долоні сміло
Під невпинний потік щедрот.
Теж хотіла теплом пролитись,
Змити з серденька макіяж,
Потаємним «майном» ділитись…
Та звучало лиш Ваше «я».
Слухать ще когось Ви не вміли.
Риса скромності – не для Вас.
Ви «зірковою» захворіли,
А її не лікує час.
Я багато чого хотіла,
Та замкнула душа замки.
Закружляли навколо тіла
Інші враження і думки.
Не читала Вам своїх творів,
Зате Ваші звучать щодня.
І я в стриманості й покорі
Перед Вами – мов те ягня.
Та не звикла я буть в цій ролі,
Свою гордість не підкорю.
Не бажаю дружить в неволі
Й з егоїзмом не примирюсь.
Нетактовно про це казати, -
Самолюбство ж чомусь шкребе.
Може, будете це читати,
То впізнаєте тут себе…
26.09.2012р.
Думки вголос
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112092610370
Свидетельство о публикации №112092610370
Рецензии