Остання

дивлюся в вікно, на вулиці темно
йде слабкий дощ як  і тоді
коли я як дурень абсолютно даремно
співав про кохання пісню тобі
дивлюся на фото де ми стоїм разом
де щастя горить вогнем в наших очах
воно давно згасло й забулося з часом
про ньго лиш згадка в наших слідах
у літньому парку що пам'ятає
те як ходили з тобою ми вдвох
він радий за нас бо ще досі не знає
що минуло усе що звалось любов
на лавці зеленій під дубом столітнім
два імені в серці я написав
я згадую як тоді вечором літнім
завжди бути з тобою я обіцяв
прийшла жовта осінь і літо забрало
тепло яке гріло наці серця
все стало інакше і це зруйнувало
мене і тебе й привело до кінця
вже стали забуті пісень моіх строки
що я для тепе колсь написав
ми мріяли що колись пройдуть роки
а вишло інакше і винен я сам
забуто як ми з тобою гуляли
під літнім дощем і намокли тоді
до пізньої ночи ми розмовляли
буо нам так добре а зараз вже ні
пам'ятаєш на пляжі з тобою сиділи
вечором літнім що не повернемо ми
як добре було і куди ми поділи
усе що було до цієі зими....
падає листя з дерев що давали
приитулок від сонця у спеку днівну
і птахів що нам з тобою співали....
я цього не забуду коли навіть помру
я пам'ятаю як ми сиділи
на берегу що до нього ми довго ішли
так далеко з тобою ми ще не ходили
так це було далеко  як зараз і ти
я пам'ятаю як ми із тобою
з міста поїхали щоб лиш погулять
це було наче під слободою
тоді ще довелось від дощу нам тікать
згадав я ті квіти що я рано з ранку
нарвав я для того щоб тобі принести
так ми і з тобою на стріли світанку....
мабуть так треба ...вирішуєш ти
я згадую той понеділок нервовий
коли я вперше тобі розказав
про своі почуття....я був не готовий
ал сили знайшов і тобі все сказав
той день березневий я не забуду
він відмічений в серці щоб я пам'ятав
не знаю як далі жити я буду
воно не зітреться....я вслух це сказав?..
я пам'ятаю як серце що билось
для тебе.Колись мене підвело
я боявся щоб воно не зупинилось...
ти була прояд...це допомогло
я пам'ятаю як стало погано
і машина мене в лікарню везла
ти переживала......більш ніж моя мама
я досі зберіг цю частку тепла
я пам'ятаю той ніжний дотик
коли ти мене за руку брала
це було для мене наче той допінг
його зараз мені так не вистача
я пам'ятаю той поцілунок
пам'ятаю твій погляд і волосся той шовк
я пам'ятаю той подарунок
що для тебе зробив....ось і час наш пройшов...
я пишу це бо знаю що ти прочитаєш
я дивлюся крізь сльози на фото твоє
те що зараз в мені-ти не уявляєш
але не бійся воно може мине
я не хочу вже більше для себе нічого
я знаю вже пізно пробач мні все
мені не потрібно кохання нового
я викину старе його вітер внесе
я хочу щоб просто ти все це знала
що я пам'ятаю усе що було
щоб може колись ти це знов прочитала
і не судила мене вже не свого
я хочу щоб знала ти коли це читала
що все це в мені ще досі живе
я його вб'ю щоб ти не переживала
і разом із ним моє серце помре
я хочу щоб ти коли дощ йде надворі
згадала той вечір під твоїм вікном
це було просто марно....це для тебе не горе
нехай че лишиться для тебе лиш сном....
я постараюсь вже не пускати
до своїх снів епізоди де ми
ходили с тобою кудись погуляти
забий це всього лиш безглуздого сни
я постараюсь вже не писати
вірші про те що догорає в мені
буду водою його заливати
щоб не обпектися об  ції вогні
це буде напевне пісня остання
там де про нас щось можна знайти
це була пісня про мертве кохання
прощавай бо мені вже треба піти
туди де не буде нічого такого
що мені нагадає про нашу любов
я зачинюсь і не пущу вже нікого
хоча перед очима образ твій знов
останні рядкипісні про тебе
іронія долі ,веселий фінал
нехай вже не плаче намальоване небо
за те що я сам колись зруйнував...