Дiдовi спогади - 9

(вірш  дев’ятий )

 …Важливу суть одної дати,
 Мушу я вам нагадати.
 Це було ще в ті роки,
 Як прийшли  більшовики.

 Думав вождь,  як далі жити,
 Як країну нам зміцнити.
 Бо прийшли більшовики,
 Як відомо, навіки.
               
 Тож, потрібні були міри,
 Щоб з’єднати для життя
 Племена, народи, віри…
 -Вождь  дивився в майбуття.

 В грудні, в двадцять другім році
 Це забулося  тепер,
 В клопітних, тих днів мороці
 Створений – СРСР.

 Суть відомого Указу
 Та вождів палкі старання,
 Вирішили нам відразу
 Всі проблеми  «Нацпитання».
               
 Грішних згоди не питали,
 Результат тої мети:
 -В одну мить усі ми стали,
 Рідні сестри та брати.

 Я скажу вам «teat-a-teat»,
 То вже мій менталітет:
 -Не знайти такої міри,
 Щоб з’єднати різні «віри».

 Хіба міг хто  сподіватись,
 Що колись – через роки
 Змусять «грішних» роз’єднатись
 Знову  ті ж,  більшовики.

 Крутять люд, як циган сонце,
 То «решітка», то «віконце».
 Роз’єднали знов народи,
 Не питаючи їх згоди.

 Базу  підвели належну,
 І на погляд  їх,  надійну.
 Про країну  незалежну,
 І, притому самостійну.

 А ідейні «диригенти»
 Справ тих, перші Президенти.
 Мов, не можуть жити друзі,
 Самостійно  і в «Союзі»

 Та до того щоб дожити,
 Треба часу – добрий вік.
 Ми ж повинні пережити,
 З вами  сорок п’ятий рік...
            (далі буде)