Спогад

я тут,хоч і далі ніж було колись
хоч тепер ми у різних світах
за твоєю спиню,ти лиш озирнись
я в сльозах на твоїх щоках
у снах що сняться тобі уночі
але не попадаюсь на очі
я ховаюсь від тебе і не живучи
так як я сам того хочу
в піснях де слова проникають у глуб
я це дощ що стучить в твої вікна
цей спів не почуєш ти з моїх губ
як завжди я промовчу і зникну
я ще тут хоч не бачиш поряд мене
і не чуєш холодний мій подих
це усе тимчасово і скоро мине
я вже сів в уїзжаючий потяг
може все навпаки буде колись
але поки ніщо не змінилось
підніму свої очі і гляну увись
на ту зірку де ти залишилась
я сиджу і пишу цей лист внікуди
і мабуть він не прийде до тебе
позтирай слова "я" і напиши "ти"
і тут буде все так як і треба
я не буду дописувать цього листа
бо у цьому немає потреби
мене вже не існує...причинв проста
просто глянь зараз на небо
там де зорі утворюють твоє ім*я
в першій літері світиться блідо
та що найяскравіша -то планета моя
вона згасла -то я вимкнув світло....