Чекаю тебе

Молекули дощу у моїй голові
промені сонця у твоїх руках
ноги біжуть по ранковій траві
вибач що довго,я заблукав у зірках
хмари притримають сонце для тебе
це наш перший світанок після довгих років
очі шукають тебе серед неба
ноги стомились від довгих стрибків
квіти в руках а в очах щастя сльози
я так скучив що навіть заснути не зміг
мене не зупинять ні штрми ні грози
крізь всесвіт до тебе я мчу з усіх ніг
я навіть не думав про те що сказати
як тільки побачу тебе  й обніму
і більше не хочу тебе відпускати
без тебе так важко мені одному
на тісній планеті мені так самотньо
так порожньо й тихо коли коли ти не там
я просто вдивляюсь в небесну безодню
наспівую пісні про тебе зіркам
ось я вже так близько до знайомого дому
ось бачу як ти край дороги стоїш
я став бігти швидче забувши про втому
я думав не встигну і ти улетиш
ось я уже поряд і ніщо не завадить
обійняти тебе і сказати привіт...
аж раптом ти зникла і я почав падать
я починаю кричати чи може не слід...
закрив свої очі.ні так не буває
не може так швидко настати кінець
що це за казка в якій смерть розриває
нову дивну пісню для наших сердець.
Очі відкию...невже все наснилось
невже поміж нами ще стільки зірок
в голові чутно скрип...там двері закрились
там мабуть перерва на необмежений срок
візму телефон і по памяті номер
по клавішам стертим...я не помилюсь
і голос твій сонний "я проїжаю житомир
ти встигеш чи я на таксі доберусь"?
я швидко вдягаюсь і вибігаю
з дому й по зорях а там на перон
сподіваюсь що я до приїзду встигаю
забув блін спитати який там вагон
світає потроху а хмар все немає
а ну їх.хай буде не так як у сні..
тут все насправді і я вже стрибаю
за руку з тобою по ранковій траві....