Дiдовi спогади - 5

(вірш  п’ятий )

…Та хіба  ж  імовірно
За неповний свій вік,
Пережити покірно
Зміг один чоловік?

Дід не спить, поторгав комин,
Крає душу гіркий спомин.
Що то в біса за життя?
І немає майбуття.

А думки, як чорні хмари,
Все висвітлюють примари.
Дід напружує чоло:
- Не забути – що було.

Ось і зараз,  в наші дні
Невеселі та нудні,
Кажуть  живемо в селі…
Схоже це, на плітки злі.

Не село, а хуторець,
Село  звели нанівець.
Різні течії були,
Та нічого  не дали.

То «дрібнили», то «єднали»,
Але успіху не мали.
Результат тої мети
- Пусті хати та хрести.

Люди в селах  не тримались,
При нагоді – розбігались.
А терпіли ті умови,
Лише немічні, та вдови.

А колись була і школа,
Для райкомівських - комора.
Був і клуб, машинний двір…
Скільки ж літ прошло з тих пір?

Та щоб до тих днів дожити,
Треба було пережити,
Ще відрізок страшних літ
Від яких, здригнувся світ.
*   *   *
Пам’ятаю, десь в тридцять дев’ятім,
Через місяць, як закінчились жнива,
В вересні, нащадками заклятім
Загриміла – Друга Світова.

Не у нас, а на  полях Європи,
Як із Гітлером ми підписали «пакт».*
Може хтось спочатку не второпав,
Та на жаль – то безсумнівний факт.

Ми з ним  договір уклали,
І  хоч, десь міста палали,
Мирні люди помирали…
Ми, в той час, лани орали.

Розсувалися кордони,
Добувались сталі тони.
Наші дочки та сини,
Готувались до війни.

Значно потерпіли зміни,
І кордони України.
Розчищаючи хащі,
Прихопили пів ПольщІ.

Країнам Балтії ми «дарували волю».
Скортіло фінам «поміняти долю».
Та всупереч поступливому сейму,
Протистояти  марно  Маннергейму.**

*   *   *
А тим часом вражі сили,
Пів Європи захопили.
Гітлер діяв хвацькома,
Натиск – Франції нема.

Тож,  у сорок першім році
Ми були на його боці.
Німця хлібом годували,
Бо таку угоду мали.

Вождь наш бачив  німці – звірі,
Але був підвладний вірі,
Що фашистам в ближчий час,
Мабуть буде - не до нас.

Та як згодом  з’ясувалось,
Те, що в сорок першім сталось:
- Кров та сльози для людей,
Похибка, й його ідей.

Наш вождь реальність моці втратив,
Військових на третину стратив.
А тут і був нестаток сили
Щоб ворог втік,  а бо знесилів.

* -Пакт Рібентропа – Молотова  - 23серпня 1939р.
** -Лінія Маннерейма у Фінляндії

(Далі буде)