Нестерпна спека, повітря з вати-
Природа гине без дощу;
Нещадне сонце спалило квіти-
Йому я цього не прощу.
Я їх садила, поливала-
Вони подруженьки мої;
Я з ними в тиші розмовляла,
Для них співала я пісні.
Ромашки, айстри і жоржини
Цвіли яскраві у саду,
Як тільки ти на них поглянеш-
Забудеш тугу і біду.
Цвіли розкішно , величаво,
Купались в зоряній росі
І навіть думки не гадали,
Що вік короткий Бог дав красі.
У краси короткий в1к
© Copyright: Людмила Махиня 2, 2012
Свидетельство о публикации №112092510394
Свидетельство о публикации №112092510394
Рецензии