Горять лiсiв осiннiх смолоскипи Марго Метелецкая

Как факелы осенние деревья,
И журавлей на небе ровный клин,
Сиротка-дождик, на печи царевна,
И на пол тени длинные легли.

Таков мирок мой, лучшего не жду я,
Подстилкой старый бабушкин тулуп,
Рядном укроюсь – пусть ветрище дует,
Уютно и тепло в моём углу.

Давно хотелось мне в крестьянском доме
Осенние слова сплетать в венки,
Благословлять в дорогу птиц, ведомых
В края, где нет ненастья и тоски.

И тыквенные семечки смакуя,
На струганной скамье лущить фасоль,
И в зеркале узнать себя такую --
Молодку, наводящую фасон… )

*

Горять лісів осінніх смолоскипи,
І пролітають журавлів ключі,
Набридлий дощик сиротливо хлипа,
А я лежу тихенько на печі...

Кожух тепленький встелено насподі,
А зверху ще бабусине рядно...
Ну що ж, на краще й сподіватись годі -
Цей відпочинок визрівав давно...

Давно кортіло у селянській хаті
Під дощик назбирать осінніх слів
І, дивлячись на хмари пелехаті,
Благословить у вирій журавлів...

Полузати насіння гарбузове,
Полущити квасолю на ослоні
І, у люстерко втупившись казкове,
Не помічати, що біліють скроні...

http://www.stihi.ru/2010/02/27/2951