Город за містом біля ставу
Нам, літнім людям на межі,
Корисна, кажуть, вдячна справа
І для здоров’я, й для душі.
Якийсь прибуток для бюджету…
Дослухалась слушних азів,
Впряглась і я у цю карету,
Не кращу, бачу, із возів.
Везу, як до хреста прип’ята,
Не знаю, за які гріхи:
Дротянка, фітофтора клята,
Роса мучниста, тля, птахи.
Фазан, жук – не аборигени,
Так – не з’їдять, надкусять все,
Як наче наші, рідні гени
Буяють в них понад усе!
Трава – як Фенікс, слизень, спека,
То буревій, то злива, град…
Маршрут один: город – аптека.
Городник – кріпакові брат.
Все, що занадто, то не здраво?
Та ніколи відпочивать.
Пенсіонер – тягар державі,
Повинен якось виживать.
Городити, чи нi?
© Copyright: Эльвира Железнова, 2012
Свидетельство о публикации №112092406352
Свидетельство о публикации №112092406352
Рецензии