Вогні шипшина запалила густо,
Хизується намистом горобина.
В жовтогарячім лісі ще не пусто –
Ще й не руділа за селом калина.
На лузі перед лісом вранці тихо,
Траву щипає кароокий кінь,
Не встиг сховатись вуж (оце вже лихо),
Дивує око пізня квіт – цвітінь...
Вогні шипшина скинула у трави,
Намисто розгубила горобина...
Кленовим листом сипле клен злотавий –
Вже не красуня пишная калина...
За кущ заповз вмирати вуж – вигнанець,
Траву спокійно все щипає кінь...
Останнє па кленове – суму танець,
Та не вмирає неба височінь...
Вiчне...
© Copyright: Инна Шумовецкая, 2012
Свидетельство о публикации №112092410788
Свидетельство о публикации №112092410788
Рецензии