Ще цвітуть гикавка і пасльон
і непомітна в траві галінсога
мабуть для рими згадався Війон
що так незвично носив в собі бога
мабуть він Бога бачив як я
в обличчі трави ув опалім листі....
креше вітер вогні у місті
крижаніє Дніпро в своїм ложі...
ми так неможливо близькі і схожі
віднесені у просторі і часі
усамітнені перехожі
*
усамiтненi перехожi
© Copyright: Мария Гончаренко Бодак, 2012
Свидетельство о публикации №112092410444
Свидетельство о публикации №112092410444
Рецензии
Пространство—Время—Одиночество (мнимое).
Мощная философия ...
Цікаво, хто вас надихає ?
Уши Пуцер 22.05.2013 10:02 • Заявить о нарушении
Мощная философия ...
Цікаво, хто вас надихає ?
Уши Пуцер 22.05.2013 10:02 • Заявить о нарушении
... радію як маленька дівчинка Вашому коментарю... а на запитання, - чесно і серйозно: бесконечность пространства и бесконечность бытия...
Мария Гончаренко Бодак 23.05.2013 11:13 Заявить о нарушении
Мария Гончаренко Бодак 23.05.2013 11:13 Заявить о нарушении
Марія! Я як попередній дописувач високо ціную тему вірша і вмілим її
розкриттям автором.Бажаю успіхів Володимир.
Владимир Солошенко 04.06.2013 20:30 Заявить о нарушении
розкриттям автором.Бажаю успіхів Володимир.
Владимир Солошенко 04.06.2013 20:30 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.