Не кажи мені, що буду я щаслива...
Ти йдеш назавжди. То ж іди.
Любила я просила Бога та молила
Та зтерло море з мого берега
твої сліди.
Іди. Не треба мудрих слів та їм тлумачень
Не треба погляду сумного як у сироти...
Не хочу більш *хвилинку лиш* побачень.
Ти вирішив за нас обох.... То ж йди.
Чи ти чекав, що буду лити сльози?
В коліна падати? Клясти?
Ти помилився...
Вже давно наші морози
зломали нами ж
побудовані мости...
Йди...
© Copyright: Лёля Капризоля, 2012
Свидетельство о публикации №112092310757
Свидетельство о публикации №112092310757
Рецензии