Він пісні співав з душею,
Кохав і плекав, як квітку.
I ніч казалась довшою,
Коли він знімав з неї свитку.
Кохання в смартфоні шукаю,
Хочу дотягнутися знову до тебе.
Втрата моя ти, тебе я не маю,
I завжди чекаю послання із неба.
I разом вони літали,
Як пташки в нічний долині.
Годинники в серці стукали,
Відстукуючи хвилини.
Як швидко вона тікала
По вузькій стежці в гору.
А він все стогнав: «Як мало…
О, як мало! Це горе…»
Що шукав, то тепер він має –
Кохання та сльози від болі.
Надії немає – він розуміє.
I права немає – така його доля.
Як ходити з розбитим серцем
По цій землі він буде?
Як ходити? Скажіть, люди…
Як жити?
Вiн пiснi cпiвав...
© Copyright: Надежда Розенбаум, 2012
Свидетельство о публикации №112092104763
Свидетельство о публикации №112092104763
Рецензии
Услышано! Украинский язык для песен так подходит. Мне вот эта песня нравится:
http://www.youtube.com/watch?v=5Fv19KVVya8
Оксана Задумина 29.10.2020 23:42 • Заявить о нарушении
http://www.youtube.com/watch?v=5Fv19KVVya8
Оксана Задумина 29.10.2020 23:42 • Заявить о нарушении
Это чистый эксперимент)
А песня понравилась, столько плачущих девушек)))
Надежда Розенбаум 04.11.2020 11:47 Заявить о нарушении
А песня понравилась, столько плачущих девушек)))
Надежда Розенбаум 04.11.2020 11:47 Заявить о нарушении