Повчальна стор я

Як так сталось – вже й не знаю:
Як завжди біля сараю
Порався надвечір дід.
І помітив ненароком -
Біла курка боком-боком,
Й до сусіда через глід.

«Ах ти ж біла ястребаня,
Он чому сусіда зрання
Яйця з сінника несе.
Я тебе годую смачно!
Це така мені ти вдячна,
Така шана за усе?»

Вдосталь дід налютувався,
Довго думав і вагався,
Але все таки рішив,
І поліз в сінник сусіди.
З розпачу а чи з обіди,
Але все таки грішив.

Там прохід вузенький зовсім…
Очі білої розкосі
З сумом дивляться на це.
Руку дід просунув, ногу,
Майже вийшло, дяка Богу.
Он воно, його яйце…

Але видно Бог не фраєр,
І за скупість він карає.
Так і тут – старий застряг
Наче гілка в ікебані…
Ще й мобілки у кармані
Дзеленчать. Ну повний крах!

Він гукає тихо жінку.
Дошка давить у печінку,
І в коліно лізе цвях.
Поруч курка щось варняка,
Гучно кавкає собака,
В діда сльози на очах.

А моралі тут немає,
Бо в житті усе буває:
Небезпека, ризик, страх.
Пам’ятай, як хочеш жити:
«Можуть раптом задзвонити
Всі мобілки у штанах».