Я вIд тебе ласки не чекаю

Я від тебе ласки не чекаю,
 Ти же бачиш навіть не дзвоню,
 І віршів  палких не відправляю,
 Я тепер на відстані люблю.

 Через силу милим я не стану,
 І тому  давно  був дав зарок,
 Більше в тебе я не вимагаю,
 Ніжності у променях зірок.

 Хоч думки мої   іще з тобою,
 Я не хочу  більше про сумне,
 Я не хочу жити знов журбою,
 Кажуть люди з часом все мине.

 Не прошу я в Бога, позабути,
 Ту, з  якою розділив би світ,
 Та на жаль плодів в  дерев не буде,
 Якщо холод  по-обсипле цвіт.

 безперечно,  прийде час,  подзвониш,
 я тобі спокійно відповім,
 ти журбу своїм дзвінком прогониш,
 І вона розтане наче дим.

 Але ти мене не зрозумієш,
 То не я, а  тільки  моя тінь,
 І хоч ти в обіймах  п’янко млієш,
 Я давно  пішов вже в далечінь.

 Не бажай колишнє відшукати,
 Я для тебе вже минулий час,
 Разом нам по світу не блукати,
 Бо напевно і не було «нас».


перша редакція

Я від тебе ласки не чекаю,
Ти же бачиш навіть не дзвоню,
І віршів тобі не відправляю,
Я тепер на відстані люблю.

Через силу милим я не стану,
Я давно собі був дав зарок,
Більше в тебе я не вимагаю,
Ніжності у променях зірок.

Хоч думки мої   іще з тобою,
Я не хочу  більше про сумне,
Я не хочу жити знов журбою,
Кажуть люди з часом все мине.

Не прошу я в Бога, позабути,
Ту, з  якою розділив би світ,
Та на жаль плодів з дерев не буде,
Якщо холод  по-обсипле цвіт.

безперечно, якщо ти подзвониш,
я тобі спокійно відповім,
ти журбу своїм дзвінком прогониш,
І вона розтане мовби дим.

Але ти мене не з розумієш,
Я себе самого тільки тінь,
І хоч ти в моїх обіймах млієш,
Я давно  пішов вже в далечінь.

Не бажай мене ти відшукати,
Я для тебе вже минулий час,
Разом нам по світу не блукати,
Бо напевно і не було «нас».