Один сантиметр тілом – один кілометр дороги.
Відстань між нами – сигнали мобільних зв’язків.
Я тут пала ниць обличчям в брудну калюжу.
Але я прошу тебе: вір у мою красу.
Вір у мене – і, може, я стану сильніша.
Вір у мене – і, може, я добіжу
До жовтого вогника на тому кінці країни,
Який ти мені запалюєш кожну ніч.
А як добіжу – омий мене, вмий і зцілюй,
Зніми із моїх плечей надто важкі думки,
Роби мої ноги легкими, а губи червоними.
Я просплю на твоїх колінах рівно добу.
Краса моя тут витікає рясними дощами.
Я прошу тебе: віруй – я знята з хреста.
І що мені кілометри в твоїй любові?
І що мені тільки час? І що мені прісне тут?
Вiр у мене
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2012
Свидетельство о публикации №112092006427
Свидетельство о публикации №112092006427
Рецензии