Осiннiй лiс
Вітрила напнуто, і корабель відчалив.
Жбурляє осінь на притихлий ліс
Всі барви у безмовному відчАї.
Сумній землі припасти до грудей.
Заплющить очі і розкинуть руки.
І слухати, як слабо, де-не-де,
Вмирає серце і тихіше стука.
Прозорий холод стукіт одбере.
Не вітром, а нудьгою смерті гнаний,
Безвільно поміж схилених дерев
Кружляє лист, як міжпланетний планер.
Ілюстрація із Інтернету
Свидетельство о публикации №112091907511
Марьяша Бурлай 19.09.2012 20:01 Заявить о нарушении
Надежда Еременко 19.09.2012 20:58 Заявить о нарушении