От і осінь, і знову печаль,
Дощ сумний до душі наганяє.
Я чекаю на те, що, нажаль,
Вже давно відійшло, вже немає.
Не чутнО спів птахів, лише ллє,
Дощик дрібно. Лиш серце тривожить!
Де ти, любий, кохання моє?
Тобі весело з іншою, може?!
Краплі з швидкістю падають вниз,
Цукотять дзвінко по підвіконню.
Цеї ночі мені ти наснивсь -
Твої теплі, як сонце долоні.
Твої очі веселі й ясні,
Твої гарні, хвилястії коси,
Та все далі від мене вони -
Вітер мОї надії відносить.
Затуляють собою хмаркИ,
МОї мрії і мОї бажання.
І далеко від мене вже ти,
А чи стрінемось знову, хто знає...
От i осiнь...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112091805879
Свидетельство о публикации №112091805879
Рецензии