Сон. - Из Марины Цветаевой

           Оригинал:

В  огромном  городе  моём  -  ночь.
Из  дома  сонного  иду  -  прочь.
И  люди  думают:  жена,  дочь,  -
А  я  запомнила  одно:  ночь.

Июльский  ветер  мне  метёт  -  путь,
И  где-то  музыка  в  окне  -  чуть.
Ах,  нынче  ветру  до  зари  -  дуть
Сквозь  стенки  тонкие  груди  -  в  грудь.

Есть  чёрный  тополь,  и  в  окне  -  свет,
И  звон  на  башне,  и  в  руке  -  цвет,
И  шаг  вот  этот  -  никому  -  вслед,
И  тень  вот  эта,  а  меня  -  нет.

Огни  -  как  нити  золотых  бус,
Ночного  листика  во  рту  -  вкус.
Освободите  от  дневных  уз,
Друзья,  поймите,  что  я  вам  -  снюсь.


           Вольный  перевод  с  русского:


У  місті-велетні  моїм  -  ніч.
З  домівлі  гонить  сум  -  така  річ,
Людей  думки  уже  не  біль  -  міць  -
Не  донька  я  і  не  жона  -  ніч.

Липневий  вітер  поночі  -  зліг
А  з  вікон  музика,  не  чуть  -  слів,
А  протяг  вдосвіта  летить  -  між
Домами.  Крихкості  душі  -  крізь.

Крізь  чорноту  тополь  вікна'  -  блиск,
Між  дзвони  часу  я  несу  -  квіт.
Мій  крок  не  стане  ні  у  чий  -  слід,
Лиш  тінь  лишилася,  мене  -  ніц.

Вогні  намистом  золотих  -  сонць,
Нічного  листя  на  вустах  -  тон.
Звільніть  від  денних  ланцюгів  -  тож
Повірте,  друзі,  що  я  ваш  -  сон.