Пишеш мене: я виходжу в багряній сукні,
шепочеш на вухо "Здрастуй, моя Марго",
розгортаєш на своїх долонях осінній Бруклін,
я розтікаюсь між пальців як прісний кагор.
Сонце сідає й одразу тобі під вії.
Місто блищить скалками битого скла.
Я - шовкова стрічка у твоїй лівій.
Ти розторощив мій відчай і заново склав.
Поміж блідих хмарочосів, крамниць, каварень
ходить мій вересень за мовчання тихіший,
за ним - рудого листя сухі каравани.
Відданий всім стихіям. Ти мене пишеш.
Мiй вересень
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2012
Свидетельство о публикации №112091802934
Свидетельство о публикации №112091802934
Рецензии