НАЩО ТОБI?

      
                Ваші ніжні вуста малинові
                Я хотів би хоч раз обласкать...
                (з послання творчої душі)

НащО тобі мої вуста примхливі?
Навіщо їх малиновий нектар?
Мої думки занадто полохливі.
Від серця відганяю щем і жар.

Характер твій - оазис у пустелі.
Поезія - із гумором на "ти".
Мене вражають віршів каруселі
І почуттями зведені мости.

Ти - загадковий. Я - чужа, далека,
Люблю романтику, хоча й на схилі літ.
І ти, мов білий чарівний лелека
На берег мрій звершаєш переліт.

Порив ціную. Зрозуміти хочу.
Ніяковію від твоїх зізнань.
Тамую подив. Закриваю очі
І подумки шепочу: "Перестань..."

Самотність виливається віршами.
Обоє трішки стомлені життям.
Вінчає доля помилки штормами.
Роки ж, як буревісники, летять.

Цвіт полину лежить уже на скронях.
(Це я про себе. Ти ще молодий!)
Колись птах щастя випурхнув з долоні, -
Вже більш його не вабило сюди...

Життя не передбачує кохання,
Із сьогодення лабіринт пряде.
Ти ж не бажаєш хвиль розчарування?
Тож  я - за дотик душ, а не сердець.
                17.09.2012р.