Недарма

Мушля дзеркально чиста виблискує тишею...
Ніби не знала моря, вітру і дна...
Ніч ніяк зірок у спокої не лишить,
Світ обтягує землю шматком полотна...
Темного... Аж до самого-самого неба...
А я все своє – «недаремно»... І віру свою – амебу...
Хто винен?.. Хіба це вина?..
Бачити край за обрієм недописаний...
Бачити що є сьогодні, й чого нема.
Вітер у вухо мушлі безрадісно свиснув...
Все настільки безглуздо... А я: «Недарма»...
17.09.2012 рік


Рецензии