Сонце пробило шкарлупу й вилупилось аж опівдні.
А ти методично лупою випалюєш діри в спині
Мені.
І не вродила яблуня та, з якої не їсти. А я знову жду
Того травня, коли буде ще цвісти...
Куди ж лише зараз діти це на пиріг тісто?!.
Куди засліплено йти? Навмання без місяця...
І все якось тут і там, живучи без місця...
Капати зорям слізьми в яр старий рано.
Недоболить. Не візьме. Просто якось не стане.
16.09.2012 рік
На Землi
© Copyright: Виктория Волошка, 2012
Свидетельство о публикации №112091706529
Свидетельство о публикации №112091706529
Рецензии