Не відпускає спати лютий нежить,
Як кошеня, вовтузиться, бурчить,
Немов за мною хтось Незримий стежить,
Карає люто за невіру й хіть.
А я, що я? Ковтаю «аспірини»,
Ще й чай глушу, неначе те вино.
Незримий, знаєш, в мене є провини,
Та я у них зізналася давно.
Хоч рими дай, коли вбиваєш спокій!
Що я тобі? Беззахисний мікроб!
Розпатланий, нахабно ясноокий,
Не здатний жити поза світом колб.
17 вересня 2012
Мiкроб
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2012
Свидетельство о публикации №112091704162
Свидетельство о публикации №112091704162
Рецензии