* * *
Мов проклято мене оцим трудом —
Полоти горобейник, пригинатись.
До неба не обличчям, а горбом —
Спинатись, димом поту захлинатись.
Отой туман, клубок речовини
Надзоряної — бачиш в картоплинні?
Серед такої, Боже, глушини
Складать би славословія нетлінні.
Та знов душа, як Марфа, не про те
Піклується — і з неї видуває
Цей вітер щось і справді золоте,
Чого в земному прасі не буває...
Мов проклято мене оцим трудом...
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112091702250
Свидетельство о публикации №112091702250
Рецензии