Усе, що відбувається щодня,
Колись давно уже було...
Я наперед про все це ніби знаю:
Що завтра буде, наче навмання
Пригадую...
А потім так і маю.
Відтінки зустрічаю майбуття,
Дивлюся й чую, як безповоротно
Вони з’являються...
Тече в буття
Часу мого й чийогось кров лоскотно.
Живу,
Життям нове життя стрічаю,
- Що з літ – то з глузду?
- Ближче до небес.
У них я двері серцем відчиняю,
Свідком стаю найдивніших чудес...
Та не дивуюсь
І не поспішаю.
Бо світ увесь упізнаю в собі,
Радію й дякую,
Здається, ніби граю
У гру, де «завтра»
Мариться мені
Уже сьогодні...
Завтрашнє сьогодні
Мольфаровою усмішкою жде
Те, що було колись...
З його безодні,
Бачиш, Бог прядиво життя пряде?
16.09.12 - 08.09.16
Завтра
© Copyright: Олег Вербовий, 2012
Свидетельство о публикации №112091605542
Свидетельство о публикации №112091605542
Рецензии