Я не лебідь іще, не птаха.
Я комаха у мисці з медом.
Я на світ позираю з жахом,
З насолодою марю небом.
Я не мальва іще, не квітка.
Я вагітна коханням щирим.
Я його зустрічаю зрідка,
Сонцем в серці латаю діри.
Я напружене сподівання.
Я музика без інструменту.
Я не перша, але остання.
Я оркестр без диригента.
Я людина, лише людина.
Я невдалий малюнок Бога.
Я з безодні до світла лину,
Безкінечних світів небога.
Хай мені пророкують біди,
Та крокує за мною янгол.
Я Мінерва і Артеміда,
В мене мрії стоять на флангах.
Струменить золотисте Диво
По долонях і гріє душу.
Я думок та емоцій злива,
Отже, бути такою мушу.
5 квітня 2012
Я не лебiдь iще, не птаха...
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2012
Свидетельство о публикации №112091605025
Свидетельство о публикации №112091605025
Рецензии