На поляні у ліску,
Між ялин зелених,
Під кущем у соснячку,
Зайчик жив веселий!
Стрибунець радів всьому,
Був усім приємний.
Дуже він любив зиму
Й хатку свою темну!
Сон солодкий, відпочинок,
Добре попоїсти,
Розповідь віршів - смішинок,
Слід матусі близький!
Все стрибав, всміхався, грав,
Доки був маленький!
Як підріс - життя впізнав,
Хутенько, сіренький!
Ще вдитинстві, мама дбала
Про усе саменька,
Їжу зносила, шукала -
На то вона ненька!
Ні про що малюк не думав,
Та прийшла година,
Коли матінка пішла
Його в домовину.
Скільки сліз пролив зайчисько,
Як же зістраждався!
Не стрибав тепер зі свистом,
Від усіх ховався.
Став серьозним, самостійним,
Рано просинався,
Їсточки собі шукав,
Менше вже всміхався.
Завше згадував матусю...
Якби ж інша доля!
Щоб земелька не забрала,
То й не знав би горя!
Зайчик - стрибунець
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112091604575
Свидетельство о публикации №112091604575
Рецензии
