На спогад
Засушу, на спогад, ту квітку,
Що вранці з росою зірвала,
Пташина нам пісню співала…
Дивилося сонечко в річку,
Проміння його, ніби стрічки,
Блакиті небес розсівали,
В’юнками до берега впали.
Лунала в душі "верховина",
Купалася в сонці калина,
Зірвала я білую квітку,
На спогад, про зустрічі влітку.
Свидетельство о публикации №112091604203