Вони б хотiли дух вмiстити...

* * *

Вони б хотіли дух вмістити
В коробці черепа, а він
Усі найдальші мріння світу
Вмить осяга. Не знає стін!

Йому смішні ті землероби,
Що лиш затим ростили мак,
Аби набрав скоріш подоби
Людського черепа. І вкляк.

І слухав шерехи пустельні
Мачинок чорних у собі,
За сині спалахи пекельні
Вважав ці висі голубі.

А те, що цвів колись багряно,
Що розпинавсь на всіх вітрах, —
Нехай забуде!
                І безтямно
Лиш колиса свій сонний прах...


Рецензии
Вони б хотіли дух вмістити
В коробці черепа, а він
Усі найдальші мріння світу
Вмить осяга. Не знає стін!

Какая прелесть!!!

Нина Бойко   26.08.2014 19:51     Заявить о нарушении
Спасибо за широту взгляда. Включающую, может, даже и легкую ироничность, вполне уместную по отношению к быстрой ритмике в столь сложной теме...
Успехов и добра!

Алексей Ковалевский Избранное   26.08.2014 21:40   Заявить о нарушении
Что Вы, Алексей! Ни о какой иронии не было речи. Прекрасное стихотворение. И ритм безупречный (это я отвечаю предыдущему Вашему рецензенту. Оно очень тронуло меня.

Нина Бойко   27.08.2014 07:50   Заявить о нарушении