Не зволікай! – за нами вже коса
Кладе в покоси трави запахущі…
А ми вп’ялись очима в небеса,
Замислені про вічне і про суще.
Понад віки проліг Чумацький Шлях,
У два кінці – до пекла і до раю.*
Лише утям: цей світ, як немовля,
Чиясь рука над прірвою гойдає.
Дивлюсь на зорі – важко дозирнуть,
Збагнути хочу – моторошно думать!
Уяві зась той безмір огорнуть,
Не ставши за межу людського тлуму.
Невже й мене із хати понесуть,
Труною тричі вдаривши порога?..
Хто намагавсь пізнати вищу суть,
Таки приходив зрештою
До Бога.
____________
* Давнє народне повір'я.
Не зволiкай! - за нами вже коса...
© Copyright: Олег Завадский, 2012
Свидетельство о публикации №112091407389
Свидетельство о публикации №112091407389
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.