Ми убогI духом, марнI..

 Скоріше переспів , аніж переклад
 слів Т. Мілєвської
«Так сказал Заратустра

Ми убогі духом, марні,
Хочемо лестивих слів,
В мріях ми своїх захмарні ,
Зерна не відділимо від плів.

Нас дійсно тягне в вишину,
Щоб в небі синьому літати,
І яструбом на дичину,
Свої бажання відпускати.

А вишенні  суцільні хмари,
Нема душі, слова пусті,
 Бажання наші як примари,
 Із похоті та заздрості.

Хто перший розчинив  вино,
Добавивши у нього воду?
Хто перший зняв пусте кіно,
Гріх відпустивши на свободу?

Слова з відсутністю душі,
Як не римуй їх у рядок,
 На стануть зватися вірші,
Бо не породжують думок.

 Не варто навіть сперечатись
Поезія  - не графоманство,
Вона  щоб  істини  добратись,
 Воно – лише словесне чванство.

Хто бачив величаве море,
Всіх барв не зможе передати,
Лиш ми як море гонорові,
Беремось інших научати.

Слова поетові оброк?
 А може, лиш заміна дива.
І нерви зжаті у клубок,
Віршами сказані красиво.

 По нитці тягнемо з клубка,
Ґвалтуючи нерідко слово,
Здається відповідь близька,
 Що ж є життя всього основа?
.
А море – це та сама галька,.
В яку порізавши ступні,
З душі, а не під кальку,
 Ми пишемо свої вірші.

Душа запущене болото,
 Яке гадюками  кишить ?
Тихіше, є для всіх свобода,
Своїх думок ловити мить.

Слова  Т. Мілєвскої
 на які писався вільний переклад
Мы нищи духом, бесполезны,
Так хочется нам море лести,
Все в небожители мечтаем,
А сами мало так мы знаем.

Поистине, влечет нас ввысь,
Там облака лишь, оглянись,
Да внутрь себя!Вот там сюрприз:
Немного похоти и скуки,
Желаний, зависти и муки.

Кто в воду добавлял в вино?
Вот это главное, оно!
Слова, разбавлены ничем…
А как узнать? Ты не согрел!
Не дал начала для раздумий.
А красота,что, - есть у мумий?

Вы не согласны? Я не прав?
Поэзия не для забав!
Шутя, всерьез или намеком
Она должна все ж быть уроком.

Кто видел море? Величаво?
Как море мы тщеславны, право!
Нельзя узнать, нельзя познать,

Слова поэту дань? Откуда?
А может, лишь замена чуда.
Мелодия нежна, красива,
Но лишь мгновенье это диво.
И вновь забрасываем сеть
В надежде там найти ответ.
А море камень – вот, бери.
С тяжелой ношею замри.
А мы все жемчуга хотим!
Нет перла – мы, однако пишем

Душа – песок? Душа - болото?
Непроходимая чащоба?
Песок? Иль море?
Жемчуг?
Тише…
Поэты пусть спокойно пишут!