Пiдземний Спас

Між териконами сумно зимою.
Хто воно в серце моє промовля?
Чую згори:
                — Розгортаймо сувої,
Писані смертю, —
                хай вклякне земля!
Що вони знають,
Оці знавіснілі?
Що вони знайдуть —
Сліпці і мерці?!.

Білі дороги, густі заметілі,
Сиві дерева, неначе старці.
Й жодного храму...
                Сповідуюсь, мамо,
Перед тобою:
Утік від усіх!
Гріх невеликий —
                до мерзлої ями
Пада і пада нетанучий сніг.
О празникове, о сріберне світло!
Так — ніби Спас...
                Чи увидиш здаля? —
Яблука спіють:
Правугільні віти
Нижче і нижче груддя нахиля...


Рецензии