Пiдземний Спас
Хто воно в серце моє промовля?
Чую згори:
— Розгортаймо сувої,
Писані смертю, —
хай вклякне земля!
Що вони знають,
Оці знавіснілі?
Що вони знайдуть —
Сліпці і мерці?!.
Білі дороги, густі заметілі,
Сиві дерева, неначе старці.
Й жодного храму...
Сповідуюсь, мамо,
Перед тобою:
Утік від усіх!
Гріх невеликий —
до мерзлої ями
Пада і пада нетанучий сніг.
О празникове, о сріберне світло!
Так — ніби Спас...
Чи увидиш здаля? —
Яблука спіють:
Правугільні віти
Нижче і нижче груддя нахиля...
Свидетельство о публикации №112091301843