Від сопок Амура далеко-далеко на захід
Ми мали від"їхати восени.
-Якії ж там люди?-питала я матір,
-Такі ж,як в Росії,як я і як ти.
Дитинство моє - біла хустка весняного цвіту,
Ковдра,виткана з матіол,
Чорнобривців духм"янії літа
І каштанів свічки над Дніпром.
А прожиті роки навплетали
В мої коси стрічки сивини,
Вже немає старенької мами
І діти мої - України сини!
Ти пробач мені,русский могучий,
І не сердься,співучая,
Я не знаю,яка із вас краща
Рідний мій і рідненька моя!
З українською паляницею
Обійшла б всю російську рідню.
Та між нами проходить границя.
Той кордон ділить душу мою.
***
© Copyright: Лариса Толпекова, 2012
Свидетельство о публикации №112091301830
Свидетельство о публикации №112091301830
Рецензии