Як забуранило! У листі,
Після бойовищ і гульби,
Як закрутило — губи, ніздрі
І рвані з шкірою чуби!
І ти упав, немов на плаху,
На той поріг, де блиск сокир,
Де роздирає росомаху
І п’є хижацьку кров упир.
Нехай одрубують пошвидше,
Нехай не ждуть, що і мене
Розірве той, хто он як дише,
Як гураганить, топче, мне...
Бо я за страчених не ліпший.
Бо я замученим — рідня.
...Вирує як. Під корінь ріже.
Вже збурив землю! Вже — ні пня...
Буран
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112091207617
Свидетельство о публикации №112091207617
Рецензии