Сумний мiй янголе...

Сумний мій янголе,
 У чім твоя провина?
 За що покарано тебе
 Земним життям?
 Сумний мій янголе,
 Чом світу половина
 Тебе не відпуска
 З своїх життєвих драм?

 Мабуть не так тобі
 У цім нестерпнім світі,
 Де вперто холоди
 Обвітрюють серця
 Заручників життя,
 Приречених прожити
 Без сповіді й без мрій,
 Без віри й каяття.

 Сумний мій янголе,
 Щоб виплакати драми,
 Даровано буде
 Іще одне життя -
 Один маленький шанс
 В борні зійтись з вітрами,
 На гострі відчуття
 Пошматувати час.

 Тримаєш у руках
 Абетку мрій схололих,
 З абзацами думок,
 Таких не янголиних…
 Не відаєш про страх,
 Не чув про мартиролог -
 Ти мало не пророк
 У цих земних хвилинах.

 Як вирок – суєта,
 Земних шляхів орхестра,
 Судома тіл і душ –
 Агонія життя…
 Юродивий поет
 Зігріє в анапесті
 Й розіп’єте на двох
 Останнього пиття.

 Сумний мій янголе,
 Щасливого польоту!
 Цей світ, тобі чужий,
 Замолить давній гріх.
 Тобі вже не чекать
 Тут благ аерофлоту -
 Не забрудни об мир
 Пречистих крил своїх.
                08.11.2010