Може...

Може вчується десь тобі шепіт,
 А чи думки чужої політ,
 А чи крил янголиних трепет,
 Чи привидиться посмішки квіт?

 Може в райдуги ходиш ти снами,
 Може молишся, терплячи біль,
 Може ти захлинувся піснями
 Серед тисяч бурхливих застіль?

 Може ти розгубив свої втіхи
 В міжпланетних ланах неозорих,
 Чи зажив собі слави, чи сміху
 Запаливши мільйони наднових?

 Може ти в заграванні безпечнім
 Зрадив долі своєї вінець?
 Може сміхом своїм недоречним
 Засмутив ти чимало сердець?

 Може, прийшлий ти з іншого світу,
 Мандрівник по чужому шляху?
 Ти сказати хотів, говорити,
 А потрапив в юрбу глуху…

 Може вірив ти доброму серцю,
 А воно не для тебе зайшлось,
 Чи зійшовсь у нерівному герці
 Й перемоги тобі не знайшлось?

 Може сон твій – суцільний неспокій?
 Може слово за зброю обрав -
 Де і сила, і правда, і докір,
 Без прикрас, без різьби, без оправ…

 Може прагнув усіх діамантів,
 Поспішав, а тобі не туди,
 Чи один із життя арештантів,
 Його в’язень без хліба й води?

 Може вдвох на шляху було тісно,
 Чи пісень не співпали тони?
 Настромила на вістря дійсність
 Розпочатої кимось війни?

 Хай не завжди здіймаються крила,
 Хоч і знаєш напевно, що є.
 Напинає хто мрії вітрила,
 Той отримає щастя своє.

 Той, хто вперто і пристрасно вірить
 У свій злет, понад всіх суєт,
 Той, хто думку із серцем помирить,
 Перемоги пізнає секрет.

 У судомно застиглих зіницях,
 Де ще вчора промінчик ховавсь,
 Залишилась навік таємниця,
 Як в політ переможець здійнявсь.
                03.05.2010